Молода дизайнерка з Квасилова Тетяна Якимчук: «Мрію про власну дитячу студію одягу»

Вона – молода перспективна квасилівська дизайнерка одягу. Саме у її сукнях на міжнародній арені моделі представляють роботи відомого рівненського перукаря-стиліста Ірини Раєвської, яка вже два роки поспіль стає чемпіонкою світу з перукарського мистецтва.

Та шиє наша героїня сукні і для наречених та випускниць. Щоправда, у Квасилові знають про неї далеко не всі, адже переважна більшість її клієнток – з Рівного. Тетяна Якимчук розповіла нам, який одяг полюбляє створювати, про що мріє та які чудернацькі замовлення доводилося отримувати від клієнтів.

– Тетяно, розкажіть, будь ласка, як Ви почали займатися дизайном суконь?

– У мене з дитинства відчувався потяг створювати щось своїми руками. Я займаюся пошиттям суконь вже приблизно вісім років, відтоді, як закінчила Рівненський технікум технологій та дизайну НУВГП. Влаштувалася на роботу у весільний салон. Багато там навчилася. Та згодом мусила піти з роботи через сімейні обставини. Крім того, хотілося розвиватися, ні від кого не залежати. Коли тебе ставлять у рамки, складно творити. Свого часу син потрапив в аварію, а потім я завагітніла. Тому не повернулася у салон. Довго без роботи бути не змогла, тому почала створювати моделі на дому. Дякувати Богу, багато клієнтів з’явилося завдяки роботі у весільному салоні. Оголошень про роботу я не давала, якось самі клієнти одне одному передають. І приїздять навіть з інших міст. Я дивуюся, що вони долають таку відстань! Є клієнтки і з Луцька, і з Києва.

– Нині Ви співпрацюєте з Іриною Раєвською. Як довго триває Ваша спільна робота і в чому вона полягає?

– Ми співпрацюємо вже три роки. Познайомилися, коли я працювала ще у весільному салоні. Ірина завжди робила зачіски на фотосесії, а я їй допомагала. А потім вона запропонувала шити сукні на міжнародні конкурси. Також я створила їй весільну сукню. І своїх учениць вона направляє до мене. Зараз розробляю дизайн уніформи для працівниць її салону. А ще готуємося до цьогорічного чемпіонату світу, який відбудеться восени. Ірина планує знову везти команду на конкурс.

– Ви також шиєте сукні на випускні та для наречених. Економічна криза в країні не вплинула на замовлення?

– Без роботи я не буваю. Замовлення є завжди. За період випускних близько 5-6 суконь створюю. Більше не встигаю. Буває, звертаюся до швачок, які допомагають мені. Співпрацюю і з вишивальницею, яка оздоблює сукні бісером. Бо самій не вистачає часу на це.

– Скільки часу Ви затрачаєте на створення однієї сукні?

– Якщо ніхто не заважає і є натхнення, то можна і за два дні впоратися. Якщо ж це весільна сукня і там багато ручної роботи, то два-три дні. А часом буває, що довго ходиш і не знаєш, з якого боку до роботи підійти. Так було з сукнями із пір’ям для Ірини Раєвської. Ніяк не могла придумати, як ту конструкцію спорудити. Дуже важко було пришивати, тканина цупка. Пальці були в крові. От цю сукню я робила понад тиждень. Особливо важко, коли нема в кого запитати. Бо мої знайомі не займаються таким. Бувало і ночами працювала. Влітку. О десятій вечора лягаєш, в три ранку вже встаєш. Доки всі сплять працюєш. Бо ж діти вдома.

– Як відбувається процес створення сукні?

– Спочатку обдумую всю технологію. Кожен етап роботи. Потім малюю ескіз або працюю за тим, що принесли на замовлення, виготовляю викрійку. Далі викроюю та зшиваю. Ось тоді вже починається моя найулюбленіша робота – оздоблення сукні.

– До Вас клієнтки приходять із конкретними замовленнями, чи доводиться придумувати повністю самій весь дизайн сукні?

– Зазвичай людина знає, яку сукню вона хоче, якого стилю. Чи вона повинна бути довга чи коротка, пишна, чи приталена. А я вже додаю деталі, декорую. Якщо ж дівчина вагається, ми дивимося фото та зразки, обираємо орієнтовний вигляд.

– Які замовлення були для Вас найнезвичнішими?

– Якось клієнтка з Києва замовила костюм морської медузи на свою доньку. Це був дуже незвичний ескіз. Складний. До того ж, можливості приміряти костюм не було. Мусила відмовити. Складно та дуже ризиковано працювати з незвичними нарядами, особливо, якщо не можеш приміряти їх на того, хто їх одягатиме потім.

– Ви, як дизайнер, людина близька до моди. Вдається слідкувати за модними трендами? Що нині модно?

– За можливістю, слідкую. Хоча за повсякденною модою менше, адже створюю вечірні сукні. У щоденному одязі, на мою думку, головне комфорт. Адже мода не завжди вписується у наші буденні рамки. У вечірній моді ж завжди актуальні коктейльні сукні, мереживо. Зараз у тренді деталі з пір’я. Якщо його правильно обіграти, може бути дуже гарно.

– Що надихає вас на створення одягу? Маєте улюбленого дизайнера?

– Дивлюся покази високої моди. Закордонні. За українськими показами не слідкую. Просто не встигаю. А ще я підписана у Фейсбуці на різні групи із роботами дизайнерів, будинків моди. Подивишся на фото суконь і запалюєшся. Хочеться і собі щось створити.

– Чи плануєте відкривати власну студію? Яку вона матиме концепцію?

– Так, я дуже мрію про власну студію. Якусь невеличку, затишну. Для початку. Хочу її відкрити цього чи наступного року. Де вона буде, ще не знаю. Все залежить від фінансів. Але клієнти вже звикли сюди приїжджати. До того ж, доня ще маленька – два роки. Хочеться приділяти їй більше часу. Мрію окрім суконь для жінок шити і для маленьких дівчаток. Часто мами-клієнтки нарікають, що немає де купити красивих дитячих суконь. Хочеться в цьому напрямку створити колекцію. Бо весільних салонів багато. А от дитячих практично нема.

– Розкажіть про Вашу родину. Чи шиєте одяг для найближчих людей?

– У мене чоловік та двоє діток – син та донька. Чимало пошила парних нарядів для себе та доньки. Доні пошила вже 5 нарядних суконь. Для себе ж особисто зараз мало часу на шиття. У нас є традиція – влаштовувати сімейні фотосесії. То вже на неї я завжди мушу пошити гарний наряд доньці і собі. Чоловічого одягу не шию. Не подобається. Хіба що чоловікові штани (сміється). Не моє.

– Чи давно мешкаєте у Квасилові? Які Ваші враження від селища?

– Родом я з Рівного. Вийшла заміж і переїхала до Квасилова. Спочатку було страшно. Бо незнайоме місце. Але згодом сподобалося. Дуже шкода, що тут немає таких гуртків, як у Рівненському ПДМ. Свого часу я ходила туди на заняття по художній спеціальності. А ще на в’язання гачком. Тому хотіла б, щоб і мої дітки відвідували такі заняття. Було б добре, якби поруч були. Бо возити їх у ПДМ не маю можливості.

– Над чим Ви працюєте зараз?

– Зараз розробляю дрес-код для салону Ірини Раєвської. Також маю зшити вже вишиті сукні. Такі замовлення зазвичай беру з жовтня по березень. Потім починаються замовлення на випускні сукні, весільні. У жовтні буде чемпіонат України. То ж і до нього готуємося.

Спілкувалася Ірина САМЧУК