Селищна рада обдирає пенсіонерів, як липку

Василь Іськов

Василь Іськов

Іськов Василь Хрисанович. Народився 23 вересня 1948 року.
Навчався у Морогощанському радгосптехнікумі, який закінчив з відзнакою та отримав диплом техніка-механіка.
Довгий час працював начальником цеху квасилівського заводу «Рівнесільмаш». Нині – пенсіонер.
Одружений, має двох дітей та онуків.
Василь Іськов

Latest posts by Василь Іськов (see all)

Коли мені було чотири роки, я добре запам’ятав, як більшовики на тринадцяти підводах приїхали розбирати клуню мого діда, оголосивши його куркулем. Під наглядом сільського голови совєти зруйнували плоди праці діда, який закрив обличчя руками і гірко плакав. За кілька днів дід помер.

З тих пір спливло більш, ніж півстоліття, але, на жаль, історія повторюється. Тепер уже представники чесно і законно обраної демократичної квасилівської влади намагаються відібрати у пенсіонерів-господарів останню копійку.

Ми зі своєю дружиною 25 років будували хату в Квасилові. І хоча ще й зараз будинок до кінця не закінчений, від нас вимагають сплатити 1135 гривень 47 копійок податку на нерухомість за рік. При цьому, де взяти такі гроші нам, пенсіонерам, ніхто не пояснює.

У хаті проживає дві сім’ї – моя та мого сина, але це, виявляється нікого не цікавить. Скільки б людей не мешкало в будинку – на розмір податку це жодним чином не впливає.

Усе почалося з того, що кілька років тому уряд України вніс зміни до податкового кодексу, зобов’язавши місцеві органи влади з 1 січня 2015 року самостійно встановлювати ставку податку на нерухомість у кожному з конкретно взятих населених пунктів. Таким чином, у Києві хотіли передати більше повноважень на місця і навчити депутатів сільських та селищних рад самостійно приймати важливі рішення. Але центральна влада не врахувала одного – непомірних фінансових апетитів місцевих князьків.

Коли у перший рік депутати Квасилівської селищної ради встановили податок у розмірі 0,5% від мінімальної заробітної платні для будинків, розмір яких перевищує 160 метрів квадратних, це ще можна було терпіти. У 2015 році ми заплатили усього 233 гривні податку на нерухомість. Але рік тому влада Квасилова мабуть вирішила, що розвивати інфраструктуру селища та поповнювати бюджет потрібно не за рахунок інвесторів, а коштом пенсіонерів. Тож вже з січня 2017 року розмір податкової ставки збільшили до 1%, а загальну площу будинків, на яких накладатиметься податок, навпаки – зменшили до 120 квадратних метрів. От і вийшла непомірна для нас сума в 1135 гривень. Хоча виросла за цей час зовсім не моя хата, а бажання чиновників нажитися на простих квасилівчанах.

Скажу більше: мій сусід, також пенсіонер, отримав платіжку податку на нерухомість із сумою у 2600 гривень у рік! І це при тому, що як мені, так і йому, коштів ледь вистачає на їжу та ліки.

До речі, про ліки. Маю хвору онуку, на лікування її ми постійно витрачаємо великі кошти. Згідно указу Президента, держава гарантує повернення таких грошей громадянам. Але от у керівників Квасилівської селищної ради бажання компенсувати нам подібні витрати немає жодного. Чому так?

Зазначу, що ставка податку на нерухомість становить 1% як в Квасилові, так і в Києві. І це при тому, що ціни на житло та заробітна платня у столиці в багато разів вищі! До того ж, мінімальна зарплата, як ми знаємо, з початку року виросла до 3200 гривень, у той час, як пенсії для нас лишилися незмінними. То чи мають совість квасилівські депутати, які ухвалювали таке рішення?

Наостанок хочеться побажати селищному голові Степану Горбатюку та депутатам переглянути своє ставлення до пенсіонерів. Адже, я сподіваюся, і всі ви також колись доживете до поважних років. Тоді і вам потрібна буде допомога та підтримка.

1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (1 голос (а, ів), середній бал: 5,00 із 5)
Loading...